Гемолітичні анемії складають велику групу захворювань, що характеризуються переважанням руйнування еритроїдних елементів над кровотворенням, скороченням тривалості життя еритроцитів. Гемоліз може відбуватись як внутрішньоклітинно, так і внутріш-ньосудинно.

Розрізняють спадкові (вроджені) та набуті гемолітичні анемії. Класифікація гемолітичних анемій (Ідельсон Л. І., 1974)

І. Спадкові гемолітичні анемії:

а) пов'язані з порушенням мембрани еритроцитів (мікроефс-роцитоз, овалоцитоз, стоматоцитоз);

b) пов'язані з порушенням активності ферментів у еритроцитах (глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа, піруваткіназа, глютаміонре-дуктаза та ін.);

c) пов'язані із порушенням структури або синтезу ланцюгів гемоглобіну (таласемія. серпоподібно-клітинна анемія, носійство аномального гемоглобіну).

2. Набуті гемолітичні анемії, пов 'язані з впливом таких факторів, що спричиняють руйнування еритроцитів:

a) пов'язані з впливом до антитіл еритроцитів та еритроїдних клітин кісткового мозку;

b) зумовлені змінами структури мембрани еритроцитів (хвороба Маркіафави-Мікелі);

c) пов'язані з пошкодженням оболонки еритроцитів (штучні клапани серця), сі) спричинені хронічним впливом на еритроцити гемолітичних отрут, важких металів та свинцю, органічних кислот; е) пов'язані з нестачею вітаміну Є;

0 зумовлені руйнуванням еритроцитів паразитами (малярія, токсоплазмоз).